Дуже важко сказати. Місцями нагадує Алісу в країні чудес, місцями фантасмагорії Іздрика, але, коли нагадує то дуже непомітно, або просто перетворює вже відомий текст. В електронному вигляді мені вдалося знайти лише "Лист №311".
Якщо когось цікавить...
"...Двері купе були червоного дерева, з інкрустаæєю із слонового бивня у вигляді римської цифри «чотири». Так я зрозумів, що то і є моє купе, попередньо ще раз звірившись із квитком. Увійшовши, я одразу відчув, як мої черевики втопились у пухнастому чорному килимі, зачесаному на лівий ¦к. Усі чотири полиæ були виконані як дивани епохи Хлодвіка 14-го, короля-Сонце, такі ж смугасті та з гнутими ніжками у вигляді лев`ячих лап. Різнилися вони тим, що на верхній лівій та нижній правій полицях смуги були чорні і жовті, а, відповідно, на верхній правій та нижній лівій – сірі та оранжеві. Над кожною із полиць була прикріплена сенсорна портативна лампада philips у вигляді неопалимої купини.
На долішній лівій полиæ сидів чоловік, старший за мене років на 20, у темних С-плекс окулярах та в жалобному чорному костюмі. Під жакетом виднілася безрукавка із фарбованої крокодилової шкіри, знову таки чорна, вигаптувана червоним та блакитним ¦сером. Чоловік їв копчену курку, втинаючись іклами в тушу, яку він тримав обома руками прямо перед собою. Потім він повернув свою голену голову у мій ¦к і застиг у широкоротій посмішæ. Виглядало так, ніби був страшенно чимось задоволений. Тільки тоді я помітив, що у його чорній, мов ніч і кудлатій, наче різеншнауцер бороді, блискають такі ж чоренні ебонітові зуби. Я сів навпроти нього, мовивши “Доброго вечора”. Лисий облизав свої масні пальæ, зняв окуляри і відповів:
- То¦ слід нагору. На горішню праву, таку ж, як і у мене.
Він простяг мені руку та запрезентувався:
- - Аркадій Макаров, музикант, їду з Калуша в Гусятин грати доньчине весілля.
Хижацька посмішка відштовхувала мене, не сходячи йому з розкошланого писка. Я потис йому руку і представився теж, запитавши й про те, чому мені обов”язково потрібно на горішню полицю.
І сниться мені, ніби той відповідає:
- - Вузли вузлами, юначе, але ж прості речі необхідно знати кожному. Не встигнеш кліпнути , як в дурнях опинишся. Отже- чорно-жовті – вони для жінок, розумієш, а наші, себто чоловічі – сіро-помаранчеві. Чи ти, може, жінка?,- запитує він, підморгнувши мені своїм лівим оком, втричі ¦льшим за праве,- у тебе ж також має бути таке …
..."
